Архіпелаг ГУЛАГ

Терор був невід’ємною частиною радянського режиму з самого початку його встановлення. Більшовики, які прийшли до влади в Росії у жовтні 1917 року, почали застосовувати масовий терор як спосіб знищення своїх ідейних та політичних противників.

На вимогу Леніна, дворян, комерсантів, священиків та представників інших класів і груп, що підпадали під поняття «контрреволюціонерів», стали розміщувати в концентраційних таборах неподалік від великих міст. Термін «концтабір», саме словосполучення «концентраційні табори» з’явилося в документах за підписом Володимира Леніна. Ленін, а не Сталін, підписав декрет про створення першого в Європі концентраційного табору для інакодумців на Соловках ще у 1918 році. Сталін був батьком ГУЛАГу, але дідусем був Ленін.

Телеграма Пензенському Губвиконкому: «Отримав Вашу телеграму. Необхідно організувати посилену охорону з добірно надійних людей, провести нещадний масовий терор проти куркулів, попів і білогвардійців; підозрілих запроторити до концентраційного табору поза містом. Експедицію пустіть в хід. Телеграфуйте про виконання. Голова Совнаркому Ленін».

Аббревіатура «ГУЛАГ» з’являється в офіційному діловодстві в 1930 році. Фактично з цього моменту починається його становлення, яке досягне свого апогею в другій половині 1940-х — на початку 1950-х років. У 1956 році Головне управління таборів буде перейменовано на Головне управління виправно-трудових колоній, а в 1960 році — ліквідовано.

Після книги Олександра Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» під цим словом стали розуміти не тільки мережу місць ув’язнення та примусової праці, що вкривала свого часу Радянський Союз, але і всю радянську каральну систему: від нічних арештів і допитів до каторжної праці в таборах, депортацій і етапування у вагонах для худоби, масових розстрілів і загибелі від голоду і холоду, зруйнованих сімей і понівечених доль. За 27 років існування ГУЛАГу через табори, колонії та в’язниці пройшло не менше 20 мільйонів людей. Загинули в таборах від хвороб і нелюдських умов за попередніми оцінками близько 600 тисяч людей. Страчено за політичними мотивами з 1934 по 1953 рік 786 098 осіб. Система ГУЛАГу налічувала сотні таборів від Полярного кола до Казахстану і від Західних кордонів до Далекого Сходу.

У 1929 році було вирішено використовувати примусову працю для прискореної індустріалізації країни. Вся мережа трудових таборів повністю перейшла під контроль органів держбезпеки. Інтенсивний ріст таборів відбувся у так званий період масових репресій у 1937–1938 роках. Ну а пік розвитку ГУЛАГу припав на повоєнні 50-ті роки. Саме тоді радянські табори стали відігравати помітну роль в економіці країни. Вони виробляли третину всього золота, значну частину лісу, вугілля, урану, нікелю, торфу та інших корисних копалин. Взагалі спектр економічної діяльності ГУЛАГу був адекватний економічній діяльності всього СРСР.

Зі зростанням кількості ув’язнених удосконалювалась і структура таборів: виправно-трудові табори, штрафні табірні пункти, табори для кримінальників, табори для політичних, жіночі табори, дитячі, пересильні табори тощо. За роки існування СРСР виникло близько 480 різних табірних комплексів, до яких входили тисячі окремих таборів, у кожному з них утримувалося від кількох сотень до кількох тисяч ув’язнених. Рабська праця використовувалася на всіх так званих «великих будівництвах» соціалізму від Дніпрогесу до Магнітки, а умови утримання були настільки важкими, що з десяти ув’язнених помирав кожен третій.

Радянські архіви зберігають багато моторошних документів з історії ГУЛАГу і репресій. Переважна більшість жертв були ні в чому не винні люди. Значний відсоток людей у ГУЛАГу становили ув’язнені за так званими політичними статтями. Та й більшість в’язнів, що потрапили до ГУЛАГу за кримінальними статтями, були люди, які отримували тривалі строки, наприклад, за те, що зібрали кілька колосків на колгоспному полі. Ще 6 мільйонів було відправлено на заслання, депортовано до казахських степів або сибірської тайги.

Позбавлені багатьох прав, ці люди не могли покидати свої поселення і теж були рабами ГУЛАГу. Як система масової примусової праці для мільйонів людей, табори закінчилися зі смертю Сталіна.

Його політичні спадкоємці розуміли, що табори – прояв крайньої відсталості і вельми неефективний спосіб господарювання. Тим не менш, табори повністю не зникли. У 70-80-х роках у них утримувалися демократичні противники режиму, націоналісти і дисиденти різних напрямів. Сьогодні, через півстоліття, система почала свій новий виток…

За роки свого існування ГУЛАГ перетворився на особливу країну всередині СРСР, можна сказати, що це була інша цивілізація. ГУЛАГ виробив особливі закони, звичаї, мораль, навіть свій жаргон, іноді замінюючи звичайну російську мову. ГУЛАГ створив свою літературу, своїх героїв і лиходіїв, і на всіх, хто через нього пройшов, залишив своє клеймо.

Не випадково книга Анни Артем’євої та Олени Рачевої «58-ма. Не вилучене» містить в собі спогади не тільки ув’язнених, а й співробітників таборів. Читаючи їхні історії, розумієш, що і ті, і інші – жертви режиму. Звичайно, з колосальною поправкою і з повним розумінням різниці в положенні. Покалічені долі, понівечена свідомість – результат, який залишив у людях ГУЛАГ по обидва боки колючого дроту. Росія, як країна, як суспільство, заплатила чудовиську ціну за експеримент над собою.

Кадри з фільму