Обличчя серіалу

ОЛЕКСІЙ СЕРЕБРЯКОВ

Олексій Серебряков народився 3 липня 1964 року в Москві. Радянський, російський, канадський та міжнародний актор театру і кіно.

Його мати була лікарем, а батько — авіаінженером. У дитинстві навчався у музичній школі по класу баяна. Випадкове фото для репортажу в газеті Вечірня Москва привело його до кіно: асистент режисера, шукаючи актора, схожого на Вадима Спиридонова, запросив Олексія на роль у фільмі Батько і син, а потім у багатосерійному фільмі Вічний поклик.

У 1981 році, після невдалої спроби вступити до театрального інституту імені Б.В. Щукіна, працював актором у Сизранському драматичному театрі імені О.М. Толстого.

У 1986 році закінчив Державний інститут театрального мистецтва імені А.В. Луначарського (майстерня Олега Табакова). З 1986 по 1991 рік працював актором у театрі-студії під керівництвом Олега Табакова.

У 2000 році здобув широку популярність завдяки ролі кримінального авторитета Олега Званцева («Адвокат») у серіалі Бандитський Петербург. У 2004 році зіграв головну роль комбата Василя Твердохлєбова у серіалі Штрафбат, закріпивши репутацію актора, який майстерно передає складні та неоднозначні характери.

У 2014 році Серебряков зіграв у фільмі Левіафан, який отримав міжнародне визнання. Ця роль принесла йому номінацію на премію Європейської кіноакадемії. У 2016 році він зіграв у російській адаптації Доктор Хаус під назвою Доктор Ріхтер.

У 2024 році фільм Анора, у якому знявся Серебряков, здобув Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі.

Головний герой трьох серій нашого серіалу:
• Частина 1: ІСТОРІЯ ГУЛАГу
• Частина 6: ВТЕЧА З ГУЛАГу
• Частина 8: КОЛИМА
• Частина 16: НАЩАДКИ СТАЛІНА

ЛIДIЯ БОЙКО

Народилася 10 лютого 1946 року в селі Трипілля неподалік Києва.

Дитинство Лідії пройшло у важкі повоєнні роки. Батьки жили та працювали в Києві, де не вистачало ані їжі, ані житла. До третього класу вона виховувалася у бабусі під Черніговом — цей період залишився для неї найсвітлішим спогадом дитинства. Пізніше вона повернулася до Києва, де закінчила школу.

З раннього віку захоплювалася математикою і фізикою, мріяла стати астрономом або фізиком-ядерником. Також любила музику, навчалася грі на баяні та активно брала участь у шкільних виставах.

Після школи вступила на фізико-математичний факультет Київського державного університету, але через рік зрозуміла, що її справжнє покликання — сцена. Вона успішно пройшла конкурс і вступила до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, який закінчила у 1969 році.

Після завершення навчання була розподілена до Російського драматичного театру в Дніпрі. Згодом працювала в Новокузнецькому, Тульському та Ставропольському театрах.

У 1976 році була запрошена до Москви до Театру на Таганці. Робота з видатними режисерами, такими як Юрій Любимов та Анатолій Ефрос, стала для неї унікальною школою акторської майстерності. Саме там вона повністю усвідомила значення відомої фрази: «Люби мистецтво в собі, а не себе в мистецтві.»

У 1990 році емігрувала до Канади, оселившись у Торонто. Стала частиною російськомовної театральної спільноти, співпрацювала з театральною студією Ольги Шведової. Протягом кар’єри виконала багато ролей у класичних і сучасних п’єсах, а також знялася в кількох фільмах.

Головна героїня п’яти серій нашого серіалу:

• Частина 2: АРЕШТ
• Частина 3: ДОПИТ
• Частина 4: В’ЯЗНИЦЯ
• Частина 5: ОХОРОНЦІ
• Частина 7: ПРАЦЯ В ТАБОРІ

АННА ВАРПАХОВСЬКА

Анна Варпаховська народилася 11 червня 1949 року в Магадані, Колима. Вона є радянською, російською, канадською та українською акторкою театру та кіно. Донька режисера Леоніда Варпаховського (1908–1976) та співачки Іди Самуїлівни Зіскіної (1911–1999).

У 1971 році закінчила Вище театральне училище ім. Б.В. Щукіна при Театрі імені Вахтангова та почала працювати у трупі Московського драматичного театру імені К.С. Станіславського, де працювала до 1994 року.

У 1994 році емігрувала з родиною до Канади, до Монреаля, де разом із режисером Григорієм Зіскіним заснувала російський театр імені Леоніда Варпаховського. Цей театр ставив вистави для російськомовних мешканців Канади та США. У трупі працювали професійні актори з Північної Америки, а також запрошені виконавці з Росії.

Наприкінці 2010-х років Анна переїхала до Києва, де співпрацювала з театром «Актор» у 2013–2016 роках. З 2006 по 2022 рік вона грала у виставах Театру російської драми імені Лесі Українки в Києві. Протягом своєї кар’єри виконала багато ролей у класичних і сучасних п’єсах, а також знялася у 20 телефільмах.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році Анна повернулася до Монреаля. Її життя та творчість охоплюють чотири країни, різні епохи та є відображенням унікального шляху видатної акторки.

Головна героїня п’яти серій нашого серіалу:
• Фільм 9: ДО ВИЩО МІРІ (БУТОВСЬКИЙ ПОЛІГОН)
• Частина 10: ЩОДЕННИК МАТЕРІ. ЕТАП
• Частина 11: ПРИБУТТЯ В ТАБІР. СОРТУВАННЯ
• Частина 12: ТЕАТР ЗА ГРАТАМИ
• Частина 13: КОХАННЯ ПОПРИ ВСЕ

АНАСТАСІЯ ПОГОРЕЛОВА

Народилася 17 квітня 1992 року в Москві. Канадська та російська оперна співачка (колоратурне сопрано), акторка.

Виросла в підмосковному Жуковському. У 2010 році закінчила Коледж музично-театрального мистецтва Галини Вишневської, виступала в Росії та за кордоном. У 2015 році закінчила Російську академію музики імені Гнесіних (клас народної артистки РРФСР Валентини Левко).

З 2016 року мешкає в Канаді, виступає на оперній, концертній і театральній сценах. У її репертуарі партії Цариці Ночі (Чарівна флейта), Іноземки (Консул), La Musica (Орфей), Атланти (Ксеркс). Працювала з Toronto Concert Orchestra, Elora Singers, виступала в проєкті Concert of the Senses. У сезоні 2024–2025 є артисткою хору VOICEBOX. Opera in Concert.

Окрім академічного співу, захоплюється авторською піснею, записала альбом «Пісні улюблених бардів». Також займається озвученням, педагогічною діяльністю, грає в етно-джазовому проєкті та співпрацює з театральними колективами.

Виконала роль Іди Варпаховської у проєкті «ГУЛАГ. Свідки»:

• Частина 10: ЩОДЕННИК МАТЕРІ. ЕТАП
• Частина 11: ПРИБУТТЯ ДО ТАБОРУ. СОРТУВАННЯ
• Частина 12: ТЕАТР ЗА ҐРАТАМИ
• Частина 13: ЛЮБОВ ВСУПЕРЕЧ УСЬОМУ

ЛІЛІЯ СКЛЯР

Актриса, театральний режисер, журналістка, поетеса. Лауреатка Літературної премії імені Ернеста Хемінгуея за збірку віршів «Картонні міста». Організаторка і керівниця Центру мистецтв для російськомовних дорослих у Торонто «Дивовижна кішка», Північноамериканського літературного фестивалю “Poetry on Niagara”, та Міжнародного театрального фестивалю «На Біс!» (Торонто).

Народилася у Біробіджані, столиці Єврейської автономної області. Закінчила факультет дошкільної педагогіки та психології Комсомольського-на-Амурі педагогічного інституту, факультет журналістики Далекосхідного університету, режисерські курси при Санкт-Петербурзькій Академії театрального мистецтва, а також акторсько-режисерські лабораторії СТД Росії у Фінляндії та Звенигороді.

У 1992 році емігрувала до Ізраїлю, а у 2006 році — до Канади. Працювала у ЗМІ Далекого Сходу та Ізраїлю. У 2012 році заснувала у Торонто Центр мистецтв та аматорський театр.

Поставила понад 20 авторських вистав, натхненних творчістю російських поетів і письменників, імена яких залишаються маловідомими широкому загалу. Однією з ключових постановок стала вистава «Астероїд – 2408», заснована на творах письменників і поетів – жертв ГУЛАГу. Робота над сценарієм тривала два роки, протягом яких Лілія глибоко занурилася в історичні матеріали, відбирала тексти та досліджувала трагічну історію сталінських репресій.

Для неї участь у проекті «ГУЛАГ. Свідки» та робота над роллю Сусанни Печуро стали логічним продовженням її багаторічних роздумів про жахливу історію сталінських репресій.

Головна героїня двох серій нашого серіалу:

• Частина 14: «Справа розстріляних піонерів»
• Частина 15: «Колесо репресій»